Вас звільнили з військової служби у зв’язку із закінченням строку контракту?
Виключили зі списків особового складу та всіх видів забезпечення?
Не виплатили грошове забезпечення при звільнення та компенсацію за речове майно? Не було проведено індексацію грошового забезпечення ?
Ці питання набувають актуальності щоденно. Але, на сьогоднішній день, це не є глобальною проблемою, оскільки вищезазначені питання можуть бути вирішені в судовому порядку.
Крім цього, досить поширеними є ситуації, коли відповідні норми для забезпечення майном військовослужбовців з тих чи інших причин не діють, і в результаті таке майно не видається. Заборгованість по речовому майну накопичується, і при звільненні в запас військова частина відповідає відмовою на рапорт про отримання грошової компенсації замість речового майна.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 в справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв’язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, установлено, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Тобто, відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлена в статті 117 КЗпП України, за змістом якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Також, у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов до висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Абзацом другим ч. 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством (п. 1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам).
Таким чином, кожен має право на своєчасну виплачену заробітну плату, нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, що є цілком законним та підлягає стягненню в судовому порядку. Важливо долати, що доречним буде і реалізація права на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушених прав.
Крім цього, наявність статусу учасника бойових дій та інвалідів війни є також важливим моментом, що обов’язково враховується при вищезазначених спірних питаннях. Цим особам надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 14 календарних днів на рік відповідно до ст. 77-2 Кодексу законів про працю України та ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР. Причому неважливо, працюють вони за основним місцем роботи чи за сумісництвом.
Тобто, для вирішення усіх питань, що цікавлять Вас, як військовослужбовця,виникає необхідність для звернення за професійною юридичною допомогою.