Відповідно до Основного Закону та низки міжнародних актів, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні та світі найвищою соціальною цінністю. Злочини проти статевої свободи й недоторканності особистості пов’язані з грубими порушеннями норм суспільної моралі та особистої свободи особи, тому Особливою частиною закону про кримінальну відповідальність за вищезазначені злочини передбачені одні з найсуворіших покарань. Тому сьогодні мова піде про вкрай актуальну та важливу тему на рахунок злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності людини.
У законодавчому полі постійно панують перетворення і Кримінальний кодекс України (далі – ККУ) не був виключенням, коли вносили зміни законом України з метою реалізації положень конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами.
Дана тема потребує декілька наголошень та зауважень. Я хочу зупинитися на таких обставинах, а саме:
- Відповідальність за зґвалтування
- Що розуміється під добровільною згодою
- Яким чином можна тлумачити поняття «супутні обставини»
Коли ще не почали працювати нововведення до ККУ — закон захищав жертву двома статтями: як зґвалтування, так і зґвалтування статевої пристрасті статевим шляхом.
Наразі, коли почали працювати зміни – можемо стверджувати, що тільки одним складом злочину буде охоплюватись усі діяння, пов’язані із проникненням – це зґвалтування. Усі інші діяння (без проникнення) будуть вважатися як сексуальне насильство. Тому, по-перше, щоб правильно кваліфікувати злочин – треба розібратись із категоріями, про які я розповідав у цьому пункті.
Добровільна згода: чи має вона бути насправді?
Так, звісно. Хоча законодавець і регламентує це поняття в рамках законодавства (стаття 152 ККУ), але детального пояснення він не надає. Таким чином можуть виникнути сумніви. Оскільки є такі дефекти в рамках законодавства, тоді треба говорити про якісну характеристику закону. Мова йде про його передбачуваність та прозорість і розумність. Закони повинні бути сформульовані чітко, ясно без дефектів для подальшого порозуміння. А якщо трапляється така ситуація, коли закон чітко не регулює ті чи інші суспільні відносини, тоді потрібно звертати увагу на прецеденти, на практику. Гарним прикладом буде служити рішення ЄСПЛ «Салов проти України» від 27 квітня 2004 р. ЄСПЛ вказав на те, що будь-який злочин повинен бути чітко визначений в законі; цій вимозі відповідатиме лише така норма закону, зі змісту якої безпосередньо або, в разі необхідності, за допомогою судового тлумачення, особа може зрозуміти, за вчинення яких дій чи бездіяльності передбачено кримінальну відповідальність.
Але положення пункту 2 статті 36 цієї Конвенції наразі вносять сумніви. Але навіть поцілунок із язиком може вважатися проникненням і кваліфікуватися як зґвалтування. Не дивлячись на це – потрібно ще довести вину особи, запросити судово-медичних експертів, зробити відбитки і так далі… Тому щоб не потрапити на «гачок» та не стати жертвою, рекомендуємо обопільно виявляти добровільну згоду та за власною волею вступати у будь-які контакти із людиною.
А що про супутні обставини?
Потрібно враховувати у кожній ситуації супутні обставини по-різному, оскільки вони мають відмінну характеристику. Це може бути добровільна згода поєднана із матеріальною залежністю або фізичним примусом. Також можна розглядати ситуацію, коли людина дає згоду на інтимні зв’язки, але при цьому вона не усвідомлює значення своїх дії або не може керувати ними і т.д. АЛЕ кожен конкретний приклад із життя людини буде розглядатися по-різному, оскільки нема чіткого поняття та тлумачення словосполучення «супутніх обставин». І потрібно розуміти, що кожен злочин – це відповідні слідчі дії, збираються докази, проводяться інші процесуальні дії, потім по справі рішення приймає суд, який також розглядає і вивчає всі матеріали, докази.
ОТЖЕ, для того, щоб не бути потерпілою особою – у кожній конкретній ситуації потрібно враховувати будь-яку залежність, що може стати ключовим при вирішення питання «супутніх обставин».